Новини | Історія | Адміністрація | Структура | Навчальний процес | Наукові школи | Русский
Абітурієнт | Магістратура | Аспірантура | Докторантура | Бібліотека | Співпраця | Webmaster | English
Народна хорова капела «Дніпро»: гран-прі для духовних нащадків О.Кошиця

Олена Сірук, к.філол.н.,
науковий співробітник Інституту філології

«Доля дала мені найбільше щастя – балакати наче в якомусь містичному тумані з самою історією, чути, як б'ється серце всієї нації, сама моя Батьківщина шепотіла мені на вухо усі свої жалі, свої образи, свої скарги, свої сподівання. За це я дякую моїй долі! Це просвітило мій розум, дало національну силу моїй душі, національно ушляхетнило моє серце й навіки спрямувало мою життєву працю»
О.Кошиць

Нашого цвіту по всьому світу

Бурхливі події української історії, різноманітні життєві перипетії протягом століть спричинилися до того, що зараз навряд чи на карті світу знайдеться країна, у якій немає жодного українця. Загалом за межами України проживає близько 10 мільйонів осіб, які є за походженням українцями. Найбільшою за чисельністю є українська діаспора Російської Федерації: українці, яких нараховується 4,4 млн. осіб (3% усіх жителів РФ), посідають третє місце серед багатонаціонального населення країни після росіян і татарів.

Незважаючи на повальну русифікацію радянських часів багато українців колишньої імперії пам’ятають про своє коріння. Україна живе у серцях своїх дітей рідним словом, милим серцю краєвидом, мелодією материнської пісні. Ця пісня лунає просторами від Тихого океану до Карелії та Кавказу, зігріваючи серця, викликаючи сльози на очах позбавлених першої Батьківщини людей.

Українська пісня на теренах Росії

Саме під такою назвою пройшов гала-концерт IV Всеросійського фестивалю-конкурсу імені Олександра Кошиця українських хорових колективів і вокальних ансамблів. Фестиваль відбувся 19-23 жовтня 2006 року у Москві під патронатом Об’єднання українців Росії, Федеральної національно-культурної автономії українців Росії, Російської громадської організації «Українці Москви» та за підтримки Міністерства закордонних справ України, Посольства України в РФ і Федерального агентства з культури та кінематографії РФ.

Якщо на Перший Всеросійський фестиваль ім. О. Кошиця прибуло тільки декілька колективів, то Четвертий зібрав майже півсотні хорових колективів із різних куточків Росії: Татарстану, Карелії, Тольятті, Мурманська, Нижнього Новгорода, Омська, Оренбурга, Тюмені, Хабаровська, Санкт-Петербурга, Москви та Московської області тощо. Усі вони, великі й дрібні, дорослі й діти, гідно представили свої «маленькі україни» барвистим букетом українських пісень у трьох номінаціях: 1) академічні хори і вокальні ансамблі; 2) народні хори і фольклорні ансамблі; 3) дитячі колективи (академічні, народні хори, фольклорні ансамблі). Прибула також низка колективів із України, зокрема народна хорова капела «Дніпро» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка й виборола гран-прі фестивалю. Ще один колектив цього університету – народний ансамбль української музики "Роксоланія" – посів перше місце. У складі міжнародного журі, яке очолив академік А.Т.Авдієвський, народний артист України, керівник Народного українського хору ім. Г. Верьовки, були відомі діячі хорового та вокального мистецтва Росії й України.

У рамках програми фестивалю відбувалися також такі заходи, як міжнаціональне хорове свято «Москва зустрічає друзів», благодійні концерти та зустрічі з земляками в Москві і містах Московської області, круглий стіл "Українська співацька культура на межі століть", майстер-класи з академічного й народного співу, вечір дружби "Єднання в музиці", гала-концерт «Українські пісні на теренах Росії». Творчі заходи пройшли в Концертному залі Російської музичної академії імені Гнесіних, Культурному центрі України в Москві, ДУ "Бібліотека української літератури", у Парадному залі Будинку народів Росії, Державному концертному залі ім. П.І. Чайковського, концертних залах Москви та Московської області.

Народна хорова капела «Дніпро»

Олександра Кошиця можна по праву вважати духовним батьком цього хорового колективу: протягом 1908-1918 років славетний композитор і диригент керував хором студентів Київського університету Святого Володимира, поширюючи серед української та зарубіжної публіки твори таких талановитих українських музичних майстрів, як М. Лисенко, М. Леонтович, П. Демуцький тощо.

Нині народна хорова капела «Дніпро» під керівництвом проф. І. Я. Павленка успішно продовжує культурно-просвітницьку діяльність свого натхненника: у її репертуарі такі твори та обробки пісень, як "Многая лiта" Д.Бортнянського, "Богородице Діво, радуйся", "Да ісполняться уста наша", концерт "Величаю Тя, Господи" А.Веделя, "Ой у полi вiтер вiє", "На вулицi скрипка грає" О.Кошиця, "Боже великий, єдиний", "Стелися, барвiнку" М.Лисенка тощо. До репертуару капели належать твори вітчизняної та світової літературної класики, літургійні твори, обробки народних пісень, сучасна хорова музика. «Дніпро» має широку географію гастролів як Україною, так і зарубіжжям: колектив представляв свою майстерність у Росії, Білорусі, Нідерландах, Болгарії, Німеччині, країнах Балтії. У 2004 році капела отримала першу премію на Міжнародному конкурсі православної церковної музики в м. Хайнувка (Польща).

Постскриптум

Незважаючи на організаційні труднощі, які були більш-менш успішно подолані за підтримки різного рівня державних та недержавних організацій, IV Всеросійський фестиваль-конкурс імені О. Кошиця успішно відбувся. Незважаючи на порожні місця у залах – чи то через недешеві квитки до Державного концертного залу ім. П. Чайковського, чи то через брак інформації про подію, чи з яких інших причин – виконавці зуміли зігріти майстерністю небайдужих до рафінованого українського мистецтва.

Проведення цього конкурсу і подібних до нього заходів свідчить про високий культурний рівень організаторів, їхнє вміння зрозуміти і поцінувати скарби народної музичної творчості. І хотілося б, щоб як російські, так і українські ЗМІ швидше помічали і розумно висвітлювали такі справді знакові події музичного життя своїх співвітчизників.

Маємо надію, що проміжок між IV і V Всеросійським фестивалем імені О. Кошиця буде мінімальним і сприятиме збагаченню репертуару та шліфуванню виконавчої майстерності його учасників. Адже що, як не мистецтво, є запорукою духовного єднання людей.
© Олена Сірук, 2001 - 2014