Кафедра французької філології

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Історія

В історії викладання західноєвропейських мов у Київському університеті можна виділити шість нерівних за часом і ідеологією протилежні періоди: перший 1834 – 1917 роки; другий 1917 – 1937 роки; третій 1937 – 1947; четвертий 1947 – 1962; п’ятий 1962 – 2001; шостий з 2001 і дотепер.

I період. З 1834 по 1917 р. іноземні мови були одним із засобів загальної освіти при підготовці провідників русифікованої політики царів і ідеології пануючого класу серед людності Південно-західного краю, що і було основним завданням Київського університету.

Відповідно до такої ролі іноземних мов викладанню їх спочатку приділялось багато часу і проводилось воно за широкими програмами, а пізніше - у середині 80-х років - спеціалізація в університеті стала набувати все більшої ваги і викладання західноєвропейських мов стало втрачати свою актуальність (програми почали звужуватись, години курсів скорочуватись).

IІ період. Другий період від 1917 року характеризується тим, що західноєвропейські мови стали допоміжними дисциплінами, але загальнопотрібними, у першу чергу для опанування фахових дисциплін.

За першим статутом 1833 року у Київському університеті було чотири іноземні мови: французька, німецька, польська і італійська. Викладання мов проводилось на базі першого відділу філософського факультету (з 1863 року відділ перетворено в самостійний історико-філософський факультет). В Університеті бракувало викладачів іноземних мов і тому викладання виглядало так: 1834 – 1835 – французька, німецька та польська мови; 1836 – 1838 – французька та німецька; 1838 – 1842 французька, німецька та італійська; з 1842 року почалось викладання англійської мови. Французька мова (лектура) була вакантна: 1868 – 1876, 1891, 1902, 1909 роки.

Спочатку обов’язковим було вивчення двох мов: французької і німецької для студентів першого відділення філософського факультету, потім вивчення західноєвропейських мов стає необов’язковим.

Лектори іноземних мов обирались університетською радою та затверджувались попечителем. До 1917 року в Київському університеті працювало 25 лекторів іноземних мов, в т.ч. лектори французької мови: А.К. Пленсон – француз за походженням, послідовник Буало й Лагарна, прихильник класичних традицій; А.А. Борель – бакалавр Женевської академії, викладав французьку мову і літературу протягом 29 років (1839 – 1868); А.Е. Пекюс, бакалавр словесних наук Сорбонни (1876 – 1890); А. Наліс (1892 – 1901) – лектор; Ф.Г. де ла Барт, француз, закінчив Петербурзький університет (1903 – 1908); А.А. Шовен, француз, закінчив Сорбонну і Вищу школу східних мов у Франції (1910 – 1914).

На заваді більш широкій і різноманітній філологічній освіті стояла нестача відповідно підготовлених викладачів, відсутність методик викладання. Потреба мати власних належно підготовлених викладачів іноземних мов і дослідників у галузі германського і романського мовознавства призвела до заснування в 1906 – 1907 роках в Університеті романо-германського відділення. Організаторами цього відділення були М.П. Дашкевич (1852–1908) та його учень І.В. Шаровольський (1876 – 1954).

Поступово в університеті почали самостійно готувати викладацькі кадри, залишаючи при кафедрах своїх випускників. Частково проблема забезпечення викладацькими кадрами вирішувалася шляхом відрядження молодих науковців для навчання за кордон, наприклад, як І.В. Шаровольського. В 1904-1905 рр. магістрант Київського університету І. Шаровольський прослухав ряд курсів з германської і романської філології в Лейпцігському університеті для підготовки до наступного викладання лінгвістичних та історико-літературних філологічних дисциплін в Університеті Св. Володимира.

Історію західноєвропейських літератур, теоретичні курси з романського і германського мовознавства викладали: М.П.Дашкевич, І.В.Шаровольський, Ф.І. Кнауер, Ф.Г. де ла Барт, І.І. Гливенко, А.М. Євлахов, С.В. Савченко.

Випускниками романо-германського відділення були С.В. Савченко, С.С. Макульський, О. Бургардт, А.І. Дейч та інші.

З 1933 року в Університеті утворилася кафедра західноєвропейських мов. Іноземним мовам почали приділяти більше уваги, почали чітко визначати місце мов у навчальних планах. З трьох мов, що викладались в Університеті, одна була обов’язковою, а саме та, що потрібна для даного факультету, так наприклад на математичному факультеті – це французька, на літературно-лінгвістичному – французька і німецька. В цей час підвищився інтерес до іноземних мов та поліпшився рівень підготовки студентів. Групи формувалися з 20 – 25 студентів, їх обслуговували 11 лекторів, в тому числі три з французької мови. Також були і аспірантські групи по 15 осіб.

Фактично до 1933 року в Університеті готували виключно вчителів середніх шкіл. Саме тому з 1933 року в Університеті організується відділення західноєвропейських мов і історії всесвітньої літератури для підготовки викладачів цих дисциплін для вищих навчальних закладів.

IІІ період. У 1937 році в університеті було відкрито факультет західних мов і літератур, який у 1938 – 1940 роках очолював проф. І.В. Шаровольський. На факультеті було утворено 3 кафедри: германського мовознавства, романського мовознавства та іноземних мов, а в 1945 році ці кафедри було реорганізовано і утворено кафедри англійської мови, німецької мови та романських мов.

IV період. У 1947 році факультет західних мов і літератур було реорганізовано у відділення філологічного факультету.

V період. У 1962 році його було відроджено як факультет іноземних мов, згодом (1970 рік) перейменовано у факультет романо-германської філології, який проіснував до 2001 року.

VІ період. У 2001 році факультет романо-германської філології було об’єднано з філологічним факультетом і відділенням сходознавства та було створено Інститут філології.

Розвиток наукової проблематики кафедри

Головною науковою проблемою, що розроблялась кафедрою в 1930 – 1960- ті роки, було дослідження процесів становлення та розвитку реалізму в світовій літературі. Власні наукові школи було започатковано І.В. Шаровольським, С.В. Савченком, С.І. Родзевичем.

На романо-германському відділенні основною романською мовою у 1920 – 1940 роках була французька. Основні зусилля викладачів було зосереджено на розвиткові та вдосконаленні свідомо-зіставного методу навчання іноземних мов, основи якого було розроблено О.О. Андрієвською.

Засновники філологічних шкіл: О.О.Андрієвська, А.О.Білецький, К.М.Тищенко.

У 1949 – 1980 роках кафедру романських мов, а потім романської філології очолював доц. Б.І. Бурбело.

У 1980 – 1983 роках кафедру романської філології очолював проф. А.О. Білецький.

У 1983 – 1994 роках кафедру очолював доц. Магушинець І.І.

У 1994 році внаслідок реорганізації кафедру романської філології було перетворено на кафедру французької філології. З цього часу і дотепер кафедру очолює проф. Г.Г.Крючков. Цей підрозділ розвиває традиції, закладені філологічною школою проф. А.О. Білецького, проф. О.О. Андрієвської.

Науково-методична робота кафедри включає такі напрямки: графеміка та орфографіка французької мови, зіставне дослідження морфосемантичних особливостей української, російської та французької мов, системно-комунікативний метод навчання іноземних мов, лінгвостилістичні особливості художнього тексту, застосування сучасних відео-технологій у викладанні французької мови тощо.

Загальний склад кафедри сьогодні

Нині на кафедрі французької філології працюють 24 фахівці. Кафедра забезпечує як практичну, так і теоретичну підготовку філологів, викладачів французької мови і літератури, перекладу.

Співробітники кафедри французької філології (2011-2012 н.р.)

Список використаної літератури

  1. М.Ф.Владимирский-Буданов / История императорского университета св. Владимира, т. 1
  2. В.Шульгин / История университета св. Владимира, СПб., 1860.
  3. Історія Київського університету / Відпов.ред. О.З.Жмудський, К., 1959.
  4. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св.Владимира (1834 – 1884) / Составлен и издан под. ред. В.С.Иконникова. – К.: в типогр. имп. ун-та Св. Владимира, 1884.- 816 с.
  5. Київський університет як осередок національної духовної науки, культури // Матеріали науково-практичної конференції присвяченої 165-річчю Київського університету, К., 1999.
  6. Наука в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на зламі тисячоліть. К.: ВПЦ Київський університет, 2002.


© Олена Сірук, 2001 - 2014