Кафедра новітньої української літератури

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Співробітники

Список співробітників кафедри

  • Семенюк Григорій Фокович, д-р філол. наук, проф.
  • Бандура Георгій Олександрович, канд. філол. наук, доц.
  • Гаєвська Надія Марківна, канд. філол. наук, проф.
  • Гуляк Анатолій Борисович, д-р філол. наук, проф.
  • Дяченко Світлана Іванівна, канд. філол. наук, доц.
  • Жуковська Галина Миронівна, канд. філол. наук, доц.
  • Ковалів Юрій Іванович, д-р філол. наук, проф.
  • Міщенко Олена Іванівна, канд. філол. наук, доц.
  • Резніченко Наталія Анатоліївна, канд. філол. наук, асист.
  • Романенко Олена Віталіївна, канд. філол. наук, доц.
  • Рябченко Марина Миколаївна, канд. філол. наук, асист.
  • Ткаченко Олена Петрівна, канд. філол. наук, доц.
  • Янкова Надія Іванівна, канд. філол. наук, доц.

Детальна інформація

  • Семенюк Григорій Фокович – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри, директор Інституту.

    Народився 4 березня 1947 року в с.Дроздів Гощанського р–ну Рівненської області в селянській родині. Після закінчення Тучинської середньої школи вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчив у 1970 році.

    З 1979 року – на викладацькій роботі: спочатку викладав нормативний курс “Вступ до літературознавства”, а потім – курс “Історія української літератури ХХ ст.”; веде спеціальні курси, наукові та спеціальні семінари, в яких досліджуються проблеми розвитку української драматургії.

    У 1980 році захистив кандидатську дисертацію на тему: „Українська радянська комедія 60–х – 70–х рр. ХХ ст. Проблематика, конфлікти, характери”, а в 1992 році – докторську дисертацію „Українська драматургія 20–х років. Жанри, конфлікти, характери”. 1983 року – доцент, а з 1995 року – професор кафедри історії української літератури.

    Працював заступником декана філологічного факультету (1980–1987, 1997–1998), начальником управління післядипломної освіти (1992–1993) та управління змісту базової освіти (1993–1995) Міністерства освіти і науки України.

    Протягом 1996–1999 рр. завідував кафедрою історії української літератури, з 1999 року – завідувач кафедри української літератури ХХ століття. Директор Інституту філології з 2001 року. Здійснює наукове керівництво курсовими, бакалаврськими, дипломними та магістерськими дослідженнями студентів спеціальності “українська мова та література”, рецензує дипломні, магістерські роботи та реферати вступників до аспірантури. Постійно відвідує лекції викладачів кафедри.

    За останні 5 років під його керівництвом захистили кандидатські дисертації: Жуковська Г.М. „Проблема історичної пам’яті у творчості Ліни Костенко”, Романенко О.В. ”Концепція людини в українській літературі 20–х років ХХ століття (на матеріалі прози Миколи Хвильового, Михайла Івченка, Гната Михайличенка, Валер’яна Підмогильного)”, Пастушенко О.В. „Художня парадигма жіночих характерів у прозі Уласа Самчука в контексті української літератури”, Климентова О.В. „Творчість Олени Теліги в контексті Празької школи”, Дорош Г.О. „Українська психологічна драма 1970–1980–х років”.

    Зараз керує написанням кандидатських дисертацій аспірантів Плахотнік Н.П. „Профетичні тенденції в новітній українській поезії”, Грегуль Г.В. „Українська історико–біографічна проза І половини ХХ ст. (За творами С.Васильченка, В.Домонтовича, О.Ільченка, Л.Смілянського”), Захарченко А.В. „Ідейно–художні шукання в українській драматургії кінця XIX – початку XX століття”, Костенюк О.В.” Жанрово–поетична специфіка прози Докії Гуменної”. Семенюк Г.Ф. готує відгуки на автореферати дисертаційних робіт, виступає опонентом на захисті дисертацій, рецензує наукові та навчально–методичні видання.

    Автор понад 150 наукових і навчально–методичних праць, серед яких: монографії “Українська радянська драматургія” (у співавторстві, 1987р.), “Українська драматургія 20–х рр.” (1992); наукові видання “Відбиваючи ходу часу” (1987), “Біля джерел” (1989); підручник для вищих навчальних закладів (у співавторстві) “Історія української літератури 70–90–х років ХІХ ст.” (Т.І, 1999; Т. 2, 2003); посібники “Микола Куліш і становлення української драматургії” (1992), хрестоматія з української літератури для учнів 10 класу “Духовні криниці” (у співавторстві, у двох частинах, 1996, 2000), розділи в колективних посібниках для середньої школи “Дніпрова хвиля” (1989, 1990, 1991, 1992), “Живе слово” (у трьох книгах, 1995), „Українська література. Підручник для 11 кл.” (2002); "Ніколи не сміявся без любові". (Творчий портрет Остапа Вишні) (2001) та ін. Окрім того, автор ряду статей до УРЕ, УЛЕ; навчальних програм та методичних вказівок.

    Зараз – член Вченої ради університету, Голова вченої ради Інституту, Голова спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, фахової ради та НМК з української мови та літератури при Міністерстві освіти і науки України; Голова державної екзаменаційної комісії (для магістрів та спеціалістів усіх спеціальностей); Голова комісій, що приймають вступні іспити до аспірантури та кандидатські іспити.

    За багаторічну науково–педагогічну працю, виховну роботу та особливий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів нагороджений почесним знаком “Відмінник освіти України”.

  • Гаєвська Надія Марківна – кандидат філологічних наук, професор.

    Народилася 27 серпня 1947 року на Кіровоградщині, там же закінчила середню школу, а після навчалася на філологічному факультеті в Київському університеті, працювала вчителем. У 1981 році захистила кандидатську дисертацію з історії української літератури.

    Працювала старшим викладачем в Кіровоградському педінституті, з 1982 року доцент, а з 1997 року професор кафедри історії української літератури Київського університету імені Тараса Шевченка.

    Гаєвська Н.М. в системі освіти працює близько 30 років, читає для студентів нормативні курси з історії української літератури, веде наукові семінари та спецсемінари, де висвітлюються проблеми і тенденції розвитку української літератури XIX – XX століття, займається науковою роботою.

    Автор понад 270 наукових та науково–методичних праць, серед яких: монографія "Андрій Малишко і російська література" (1985), посібник для вузу "Андрій Малишко. Семінарій" (1991), посібник для школи "Вивчення творчості П.Грабовського в школі" (1989), посібник для вузу "Павло Грабовський. Нарис життя і творчості" (1994), розділи в колективних посібниках для школи "Дніпрова хвиля" (1989, 1990, 1991, 1992 pp.), "Нові імена в програмі з української літератури" (1993), Навчально–методичний посібник "Живе слово" в трьох книгах (1995), посібник "Українська література. Письмовий та усний іспит" (1998), посібник "Українська література. Запитання – відповіді" (1998). "Хрестоматії української літератури та літературної критики XIX ст." у трьох томах (1996 – 1997), "Українська література ХІХ століття. Хрестоматія" (2006), "Панас Мирний – найбільший епік ХІХ століття" (2004), "Життя подвиг. Нарис життя і творчості Павла Грабовського" (2006). Один з авторів вузівського підручника "Історія української літератури 70–90–х років XIX ст. (1999), "Історія української літератури 70–90–х років XIX ст. ". Т.1 (2004). Т.2 (2005). Упорядник та автор наукових коментарів творів А. Малишка, В.Сосюри, серії БУЛ, зб. "Українські загадки" та ін.

    Укладач програм, методичних вказівок з історії української літератури XIX – поч. ХХ ст. Протягом багатьох років Надія Гаєвська була членом Вченої ради філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, заступником декана філологічного факультету денної, потім заочної форми навчання та екстернату, Вченим секретарем НМК з української та слов'янської філології при Міністерстві освіти України, Відповідальним секретарем Фахової ради з гуманітарних наук МО України, заступником головного редактора "Вісника" філології.

    За значну багаторічну сумлінну працю, плідну науково–педагогічну діяльність та особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів Гаєвську Надію Марківну нагороджено почесним знаком "Відмінник освіти України"(1997), почесною грамотою і знаком Київського міського голови (2003), «Заслужений працівник освіти України» (2004).

  • Ковалів Юрій Іванович – доктор філологічних наук, професор, лауреат Шевченківської премії (1996), Відмінник освіти України.

    Народився 13 квітня 1949 у місті Біла Церква на Київщині у робітничій родині. Тут навчався, працював на заводі "Радіокераміка". 1967р. вступив до Київського педагогічного інституту ім. М.Горького (нині – Київський національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова) на філологічний факультет, після закінчення якого (1971) викладав українську мову та літературу у сільських школах Білоцерківщини (Острійки, Мала Вільшанка). 1981 працював кореспондентом газети "Зірка". Того ж року втупив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, де навчався до 1984, потім працював тут на посадах від молодшого до провідного наукового співробітника, захистив кандидатську (1985) і докторську (1995) дисертації, засвоїв школу Л.Новиченка. Займаючись науковою роботою, не покидав освіти, викладав у різні роки у Переяславському відділенні Київського педагогічного інституту ім. М.Горького, у Всеукраїнському інституті підвищення кваліфікації педагогічних працівників, в Інституті підвищення кваліфікації вчителів ім. Б.Грінченка, у Київському державному лінгвістичному університеті, у Міжнародному інституті лінгвістики і права.

    З 1998 – професор кафедри Української літератури XX ст. Інституту філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

    З 1963 виступав у періодичних виданнях як поет, автор збірок "Трилисник" (1871), "Очима любові" (1980), "Чорний вершник" (2003). З 1980 брав участь у літературному процесі України як літературний критик. Член НСПУ, свого часу очолював комісію літературних критиків та літературознавців. Нині працює у складі приймальної комісії та конкурсної комісії НСПУ, а також жюрі із присудження премій ім. О.Білецького. Автор біля 200 публікацій (критичні статті, рецензії, огляди тощо), монографій та брошур "Романтична стильова течія в українській радянській літературі 20–30–х років (М.Бажан, Ю.Яновський, О.Близько, Л.Первомайський)" (1988), "Літературна дискусія 1925–1928 років" (К.,1991), "Рух естетичної свідомості в українській поезії першої половини XX століття" (К.,1996, в одному екземплярі), "Українська поезія першої половини XX століття" (К.,2000), ""Празька школа": на крутосхилах від "філософії серця" до "філософії чину"" (К.,2003). Упорядкував та прокоментував 11 том 12–томного Зібрання творів П.Тичини (К.,1988), упорядкував, прокоментував, написав передмови до видань "Поезії" (К.,1988) Д.Фальківського “Вибране” (К.,1991) Ю.Клена, "Атом серця: Українська поезія першої половини XX століття" (1992, 1993), "Антологія української поезії другої половини XX сторіччя" (К.,2001), упорядник (біля 75% статей) та співредактор "Літературознавчого словника–довідника" (К.,1997), співавтор колективної монографії "20–і роки: дискусії, полеміки" (К., 1991), "Історії української літератури XX століття" у двох томах, трьох книгах (К.,1993–1995), перевиданої у двох книгах (К.,1998), за яку авторський колектив одержав Шевченківську премію (1996). Співавтор підручника та хрестоматії "Українська література" (К., 1998) для 11 класу середньої школи. Написав навчальну програму для вищих закладів освіти "Історія української літератури" від найдавніших часів до кінця XX ст., схвалену вченою радою КДЛУ та кафедрою української і світової літератури МІЛП, підтриманої філологічним факультетом (1999) Київського національного університету.

    Працював (два терміни) в експертній раді при ВАКу України, нині – у вченій раді та спецраді Інституту філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Має аспірантів та докторанта. Веде спецсемінари та спецкурси "Інтертекстуальний зріз сучасної української літератури", "Жанрово–стильові модифікації в українській літературі XX ст.", "Поліметодологічна модель естетичної рецепції художньої літератури", "Літературна герменевтика: наближення до адекватного прочитання тексту", “Дискурс постмодернізму в контексті української літератури”.

  • Гуляк Анатолій Борисович – доктор філологічних наук, професор.

    Народився 3 липня 1961 року в селі Привітному Муровано–Куриловецького району Вінницької області.

    Після закінчення Гнівенської середньої школи вступив на філологічний факультет Вінницького педінституту, який закінчив у 1982 році. Працював учителем української мови та літератури, заступником директора по навчально–виховній роботі у СШ №17 міста Вінниці. Служив у війську.

    У 1989 році вступив до аспірантури при Київському державному педагогічному інституті. Кандидатську дисертацію “Творчість Грицька Григоренка (О.Є.Судивщикової–Косач) у контексті української літератури кінця XIX – початку XX століття” захистив у 1991 році, після чого працював викладачем, доцентом кафедри української літератури НПУ ім. М.Драгоманова”.

    З 1997 року, по закінченню докторантури, обіймав посаду професора кафедри української літератури вищеназваного навчального закладу.

    Докторську дисертацію “Становлення українського історичного роману” захистив у 1998 році. Вчене звання професора присвоєне 1999 року. З 2000 року очолював кафедру україністики Національного медичного університету імені О.О.Богомольця”.

    У науковому доробку професора Гуляка А.Б. понад 50 наукових праць, серед яких: монографії “Грицько Григоренко” (1995р.), “Олена Пілка. Нарис життя і творчості” (1996р.), “Становлення українського історичного роману” 1997р.), “Числова символіка міфу” (у співавторстві, 2002 р.), підручник з “Історії української літератури 70–90–х років XIX століття “ у 2–х книгах (у співавторстві, 1999р., 2002р.), посібники “Деякі аспекти аналізу літературного твору” (у співавторстві, 2000) та ін.

    Впродовж кількох років очолював науково–методичну комісію з літературознавства Міністерства освіти і науки України, член редколегій журналів “Рідні джерела”, “Українська мова і література у загальноосвітній школі”.

    У даний час обіймає посаду професора кафедри української літератури століття Інституту філології Київського університету ім.. Тараса Шевченка, член трьох спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій.

    Нагороджений почесним знаком “Відмінник освіти України”.

  • Міщенко Олена Іванівна – кандидат філологічних наук, доцент. Народилася 3 лютого 1962 року в місті Києві.

    Освіта: 1979–1984 pp. навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Отриманий фах за дипломом – викладач чеської мови та літератури; викладач української мови та літератури; перекладач.

    1984–1985 pp. – стажист–викладач на кафедрі слов'янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    1985–1990 pp. – навчання в аспірантурі при кафедрі історії української літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема кандидатської дисертації – „Проблема зображення жінки в українській прозі 20–30–х pp. XX ст." (науковий керівник: Кононенко Петро Петрович, доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури). Досвід роботи: 1990–1998 pp. – асистент кафедри історії української літератури філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

    З 1998 року по теперішній час – доцент кафедри української літератури XX століття Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2002 року – секретар Вченої ради Інституту філології.

    Публікації: Має близько 30 наукових публікацій, серед яких наукові статті: "Образ жінки і прийоми його типізації"", "Проблема зображення жінки в українській прозі 30–х pp. XX століття", "Специфіка відтворення жіночого характеру у творчості І.Карпенка–Карого", "Національна ментальність у системі жіночих образів прози Івана Франка", "Нові жіночі типи у драматургії В.Винниченка" та ін.; монографія "Образ жінки в українській прозі 20–30–х pp. XX ст."; колективний посібник "Українська література", методичні праці (програма спецкурсу "Феміністична проблематика в українській літературі", програма спецсемінару "Проблема зображення жінки в українській прозі XX століття" та ін. Публікувалась із поетичними добірками у літературній періодиці.

    Нормативні курси: “Історія української літератури к. ХIX – п.XX ст.”, “Історія української літератури XX ст.”.

  • Бандура Георгій Олександрович – кандидат філологічних наук, доцент.

    Народився 9 січня 1951 року в місті Києві. У 1969 році закінчив середню школу, у 1974 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

    З 1988 року – на викладацькій роботі. Читає нормативний курс “Історія української літератури ХХ століття” для студентів IV курсу спеціальностей українська мова та література, слов’янські мови і літератури, класична філологія, фольклористика і спецкурс “Український зарубіжний роман. Проблематика і жанрово–стильові особливості”. Веде практичні заняття, спецсемінар “Українська проза 20–х років ХХ століття”. Здійснює наукове керівництво написання дипломних і курсових робіт, керує педагогічною практикою студентів. Бере участь у роботі Приймальної комісії університету зі вступних іспитів та Державної екзаменаційної комісії.

    У 1993 році захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності “українська література” на тему: “Українська романістика 70 – 80–х років. Проблематика. Характери. Жанрові особливості”. Зараз працює над докторською дисертацією “Еміграційний роман у контексті української романістики ХХ століття. Проблематика. Характери. Поетика”, що є продовженням кандидатської.. З 1994 року – доцент кафедри.

    Досліджує питання історії української літератури ХХ століття, передусім прози, українського зарубіжного роману. Автор понад 40 статей, опублікованих у наукових виданнях, УРЕ, УЛЕ, виданні “Українська література в портретах та довідках” (К., 2000), низки навчально–методичних програм і вказівок для вищої та середньої школи.

    Як офіційний опонент бере участь у роботі спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій, рецензує дисертації, подані на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Відповідальний секретар наукового видання КНУ імені Тараса Шевченка “Вісник. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика”.

  • Дяченко Світлана Іванівна – кандидат філологічних наук, доцент.

    Народилася 30 березня 1962 року.

    Закінчила у 1981 році Переяслав–Хмельницьке педагогічне училище, у 1987 році – педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О.М.Горького, у 1994 році – філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1997 році вступила до аспірантури, яку успішно закінчила у 2000 році. Вчасно підготувала і захистила дисертацію “Пригоди молодого рицаря. Роман з козацьких часів” Спиридона Черкасенка (типологія жанру, специфіка образної системи і способи її художньої реалізації)” на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.01.01. – українська література.

    Працювала і навчальних закладах різного типу. В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з 1990 року (педагогічний стаж з 27.04.1999).

    На сьогодні має 10 опублікованих праць, а також 7 подані до друку. Матеріали наукової роботи періодично доповідає на вітчизняних і міжнародних конференціях.

    Дяченко С.І. веде практичні заняття з курсу “Історія української літератури” для студентів 3–5 курсів Інституту філології. Керує курсовими й дипломними роботами, є членом навчально–методичної комісії по підготовці нових навчальних планів, є куратором студентів 1 курсу 2 групи спеціальності “Українська мова та література”, бере активну участь у громадському житті Інституту філології.

    З 2002 року – Учений секретар Ученої ради університету.

  • Ткаченко Олена Петрівна – кандидат філологічних наук, асистент.

    Народилася 20 травня 1973 року в місті Києві. 1980 року розпочала навчання в школі. У 1990 році закінчила середню школу № 117 ім. Лесі Українки. Того ж року вступила до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет. 1995 року закінчила університет з відзнакою. З 1995–го по 1998 рік навчалася в аспірантурі при кафедрі історії української літератури. У 1999 році успішно захистила кандидатську дисертацію.

    З вересня 1999 року працювала на посаді асистента кафедри історії української літератури та шевченкознавства. З вересня 2000 року – на посаді асистента кафедри української літератури XX століття.

    Досліджує давню та модерну українську літературу. До кола наукових інтересів входить символіка літератури, барокова культура, палеографія української рукописної книги, образотворче мистецтво. Брала участь у багатьох наукових конференція. Автор низки філологічних публікацій у періодиці. У 2002 році брала участь у сесії Міжнародної школи гуманітарних наук "Джерела нараційні" у Варшаві. Підготувала до друку монографію "Курйозна поезія в українській бароковій літературі”.

  • Романенко (Семесько) Олена Віталіївна – кандидат філологічних наук, народилася 21 червня 1973р. в місті Києві у родині службовця. Батько, Семесько Віталій Ваніфатович, працює головним інженером ПМК–55, мати, Семесько Ольга Григорівна – вчитель російської мови та літератури, а згодом – вчитель зарубіжної літератури.

    1990 року закінчила Бориспільську середню школу № 6 із срібною медаллю. Цього ж року вступила до Переяслав–Хмельницького державного педагогічного інституту імені Григорія Сковороди, який закінчила у 1995 році із відзнакою.

    З липня 1995 року працювала на посаді коректора, а згодом – старшого коректора у ТОВ "Видавництво "Довіра". 1996 року вступила до аспірантури при кафедрі української літератури XX століття (заочне відділення), яку закінчила у 2000 році.

    16 квітня 2002 року захистила кандидатську дисертацію “Концепція людини в українській літературі 20–х років ХХ століття (на матеріалі прози Миколи Хвильового, Михайла Івченка, Гната Михайличенка, Валер’яна Підмогильного).

© Олена Сірук, 2001 - 2014