Кафедра фольклористики

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Співробітники

Івановська Олена Петрівна, 10.03.1968, м. Кам’янець-Подільський, докт. філол. н., доцент. Закінчила 1990 р. відділення укр. мови і літ-ри філологічного ф-ту Київ. ун-ту. Працює в Київ. ун-ті з 1996 року провідним фахівцем Науково-методичного центру фольклору та етнографії, асистентом, доцентом кафедри фольклористики, заступником директора Ін-ту філології із заочної форми навчання. З грудня 2007 р. очолила кафедру фольклористики.

Фольклорист, автор понад 70-ти наукових та навчально-методичних публікацій. Першопрохідник у дослідженні фольклористичної та літературної спадщини Ганни Барвінок (О.М. Білозерської-Куліш), висвітленню якої присвячено близько 10 публікацій, зокрема «Фольклорно-етнографічний доробок Ганни Барвінок» (1995), «Ганна Барвінок. Письменниця, фольклорист» (2001). Упорядник та науковий редактор виданих уперше в Україні «Фольклорних записів Ганни Барвінок» (1995). Сфера її наукових інтересів охоплює також гендерну проблематику, методику викладання фольклору та супутніх курсів, а особливо звичаєве право, настанови якого інкорпоровано у фольклорні тексти, що відображено зокрема в статтях «До питання про звичаєве право в Україні (становлення права)» (2002), «Звичаєво-правові інклюзії у жанрах казки та легенди» (2003). Є автором 17 науково-методичних праць, у т.ч. навч. посібник «Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект», 5 програми курсів з методики викладання фольклору, етнопедагогіки, української етнографії, звичаєвого права, української народнопоетичної творчості.

У 2007 р. захистила докторську дисертацію з теорії фольклору: «Суб’єктно-образна система фольклору: категоріальний аспект». Цій темі присвячено монографічне дослідження «Український фольклор як функціонально-образна система суб'єктності» (К.: ТОВ УВПК «ЕксОб», 2005. – 228с. Гриф МОН України), а також низка наукових статей, серед яких: «Народний поховальний текст: ініціальна специфіка, транзитні смисли» (2009); «Фольклористика – базова гуманітарна галузь національної освіти» (2009); «Традиції фольклористичної наукової школи Шевченкового університету» (2010); «Смислові пропорції суб'єктності селянина – міщанина – представника робітничого соціуму в українському фольклорі» (2010); «Емоційна індикація та образна трансформація у фольклорному тексті: природа індивідуальної суб’єктності» (2010) тощо.

Член Спеціалізованих вчених рад Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Д35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Член вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Член експертної ради з гуманітарних та соціальних наук при ДАК з ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів I-IV рівня підготовки фахівців. Член Експертної ради ВАК України. Член науково-методичної комісії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Член редакційних колегій наукового збірника «Література. Фольклор. Проблема поетики» (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зареєстрований постановою президії ВАК України (протокол №1-05/7 від 09.06.99)); загальноукраїнського науково-освітнього журналу «Міфологія і фольклор» (свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 14181-3152 Р від 20.06.2008р.).

Копаниця Любов Миколаївна, 01.11.1951, м. Київ, докт. філол. н., професор. Закінчила 1974 р. відділення укр. та румунської мов і літ-р філологічного ф-ту Київ. ун-ту. Працює в Київ. ун-ті з 1974 р. З 1982 р. – асистентом, ст. викладачем, доцентом кафедри історії рос. літ-ри, з 1992 р. – доцентом, професором кафедри фольклористики.

Фольклорист, літературознавець. Знана дослідниця поетики української народної пісні, її символіки, мотивної структури, ритуально-міфологічних засад формування та еволюції поетичного мислення, а також поетики рос. та укр. літ-ри XVII–XVIIІ ст., зокрема творів Ф.Прокоповича, А.Кантеміра, М.Ломоносова. Сфера її наукових інтересів охоплює також питання історії фольклористики та теорії фольклору, проблеми фольклоризму укр.. літ-ри. Автор понад 100 наукових праць, серед яких монографія “Метапонятійна модель української ліричної пісні” (2000), 10 енциклопедичних статей про літ-ру XVII–XVIIІ ст. (1989–1991), статті “Денотати долі в поетичному дискурсі як визначник типу культури” (1999), “Реміфологізація та ритуалізація в народній пісенності” (1999), “Безмежність фольклорного слова у просторі художнього тексту” (2000), “Ритуальна структура традиційної ліричної пісні: проблеми та перспективи” (2001), ”Основні знаки символічної моделі світу і пісні-вірші рукописних співаників XVII--XVIII ст.” (2001), "Неканонічний" примітив української ліричної поезії середини XVII-XVIII ст.” (2002), ”Міф і ритуал - невід’ємні коди культури” (2002), "Вічні" теми та індивідуальні символи української літератури старших часів” (2003). Упорядник кн. 2 т. 4 "Історії української літератури" М.Грушевського (1994).

Написала бл. 10 науково-методичних праць, у т.ч. навч. посібник “Поетика фольклорного тексту” (2002), «Пісенні жанри українського фольклору» (2004) та навч. програми з історії давньої рос. літ. та рос. Літ. XVIII ст., укр. етнографії, слов’янського фольклору, етнології.

За останні 5 років під її керівництвом захистили дисертації 3 аспіранти. Зараз керує написанням дисертацій: 1 докторської, 5 кандидатських.

Заступник голови спец. вченої ради із захисту докт. дисертацій Ін-ту філології, працювала в Експертній раді ВАК України.

Визнана кращим викладачем філологічного факультету 2001 р.

Праці: «Метапонятійна модель української ліричної пісні» (2000); «Поетика фольклорного тексту» (2002); «Пісенні жанри українського фольклору» (2004); «Методи, підходи, теорії та моделі аналізу фольклорного тексту» (2009); «Поетичний текст в усній і книжній традиції. Питання поетики та художньої семантики» (2010).

Лещинська Світлана Сергіївна, асистент кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1996 р. закінчила Київський державний інститут культури за спеціальністю «керівник народного хору, викладач фахових дисциплін», а в 1997р. отримала диплом університету ім. М. Кюрі-Склодовської в м. Любліні (Польща) з фаху «польський народний танець». Має багаторічний стаж роботи хореографа-постановника народного танцю, неодноразово визнаний журі міжнародних фольклорних фестивалів та відмічений дипломами лауреата. З 2001 р. викладає хореографію для студентів спеціальності «фольклористика» Інституту філології та керує режисерською та хореографічною роботою ансамблю української народної музики «Роксоланія» Інституту філології. Ансамбль гідно презентував український фольклор на міжнародних фестивалях і конкурсах в Чехії, Словаччині, Німеччині, Росії, Туреччині, Японії.

Працює над дисертацією на тему «Українські та польські ліричні монострофи: особливості поетики та мелосу, взаємовпливи».

Є автором наукових статей «Ритмічні моделі деяких коротких жанрів пісенного фольклору» (2010), «Регіональні особливості музичного фольклору Південного Поділля»(2010). Керує написанням курсових робіт, навчальною фольклорною практикою студентів-фольклористів.

Лихограй Роман Володимирович, 02.02.86 р.н., м.Луцьк, асистент кафедри фольклористики. У 2008 р. закінчив Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю – магістр фольклористики, української мови і літератури, французької мови.

Працює над кандидатською дисертацією: «Жанрова специфіка сучасного політичного фольклору». Є автором низки наукових статей, зокрема: «Політичний конфлікт у сучасному анекдоті», «Політична складова фольклору футбольних вболівальників», «Роль анекдоту у формуванні етностереотипу» та ін.

З 2011 працює асистентом кафедри фольклористики, проводить практичні і семінарські заняття з таких нормативних дисциплін: «Усна народна творчість», «Фольклор народів світу», «Світовий епос», «Етнопсихологія», «Актуальні проблеми сучасної фольклористики».

Марчун Оксана Володимирівна, м.Київ, к.філол.н., доцент кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений діяч естрадного мистецтва України, керівник Студії естрадного вокалу Центру культури і мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захистила дисертацію за темою «Поетика української народної колискової пісні: мотиви, функції, образи» (2005), викладає навчальні курси: «Теорія музичного фольклору», «Європейські музично-фольклористичні школи», «Народна музика», «Художня специфіка фольклорних жанрів у контексті сучасної музики та театру», «Дитячий фольклор», «Основи усної комунікації», «Вокальний ансамбль», «Хоровий клас», «Етика у фольклорі», «Естетика фольклору», «Обробка народної пісні», «Фольклористичний аналіз народної пісні». Щорічно здійснює польові дослідження з українського фольклору в обсязі фольклорно-етнографічної практики студентів.

Композитор, член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, лауреат численних Міжнародних та Всеукраїнських пісенних конкурсів. Автор понад трьохсот пісень (включаючи тексти), романсів та дитячих дивертисментів, які почасти представлені в українських та зарубіжних засобах масової інформації, багатьох гімнів (зокрема, гімну Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Досвідчений дитячий педагог музики та співу. Автор пісень до дитячого диску «Лялька Пітті» та низки наукових статей, зокрема «Прагмема колиски в контексті колисанки»(2005), «Питання комплексного аналізу українських колисанок» (2005), «Перший дім дитини»(2005) та ін. Є автором навчального посібника для студентів «Український дитячий фольклор (народнопоетичний та етномузикознавчий аспекти» (2006).

Наумовська Олеся Владиславівна, 07.08.1969 р.н., м. Київ, к. філол. н., доцент. Закінчила 1991 р. відділення укр. мови і літ-ри та відділення рос. мови як іноземної філологічного ф-ту Київ. ун-ту. У 1999 р. захистила кандидатську дисертацію «Фольклористична діяльність Михайла Драгоманова». Наумовська О.В. має великий педагогічний досвід. Починаючи з 1991 р., працювала у різних вищих навчальних закладах: викладачем кафедри української мови, літератури і культури Київського політехнічного інституту; викладачем Національної академії управління; старшим викладачем, доцентом кафедри мовної підготовки та культурології Академії адвокатури України; доцентом кафедри україністики Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця. Працює в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2006 р. – асистентом, доцентом кафедри фольклористики. На кафедрі фольклористики Наумовська О.В. викладає курси з усної народної творчості, слов'янського фольклору, західно-східно-південнослов'янського фольклору, поетики усної народної прози, фольклору народів світу. Нею розроблено програми з курсів та методичний матеріал для контролю й перевірки знань студентів. Наумовська О.В. є автором 40 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Межа між просторами як етап на шляху до вічного» (2008); «Духовна та моральна сутність українців з погляду на їх творчість (в науковій оцінці М.Драгоманова)» (2009); «Антропологічні студії Михайла Драгоманова та Федора Вовка» (2009), «Українська демонологія: народні вірування і церковні канони» (2009); є співавтором «Словника юридичних термінів»; співавтором підручника «Усна народна творчість. Жанрологія» (під загальною редакцією Дунаєвської Л.Ф., Наумовської О.В.) (у друці), . Здійснює наукове редагування 4 томів «Этнографических материалов, собранных в Черниговской и соседней с ней губерниях» Б.Д. Грінченка. Працює над хрестоматією з українського фольклору.

Керує фольклорною практикою студентів Інституту філології, здійснює наукове керівництво й рецензування курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт. Виконує обов*язки вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Оверчук Оксана Леонідівна, 15.06.1970 р.н., м. Маріуполь, провідний спеціаліст-етнограф Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Закінчила 1987 р. відділення української мови та літератури філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Працює в Київському ун-ті з 1992 р. на посадах провідного спеціаліста-етнографа Центру фольклору та етнографії та асистента кафедри фольклористики (за сумісництвом).

Фольклорист, дослідник фольклористичної діяльності Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства. Автор близько десяти наукових публікацій з історії фольклористики.

Сфера її наукових інтересів охоплює також проблеми етнографії, народного ужиткового мистецтва. Оксана Оверчук займається польовими дослідженнями сучасного фольклорного матеріалу, впродовж багатьох років керує фольклорною практикою студентів Інституту філології.

З 2005 р. координує діяльність мистецької зали Інституту, організовує виставки художніх робіт, зустрічі з видатними діячами науки та культури України.

Є автором низки наукових статей, серед яких: «Міжнародний контекст наукової діяльності Павла Чубинського» (2007), «Павло Чубинський – зачинатель контекстуального напрямку у вітчизняній фольклористиці», (2007), «Дослідження наукової діяльності Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства в історичних джерелах» (2009), «До історії фіксації та дослідження думного епосу» (на матеріалах «Записок Південно-Західного відділу РІГТ») (2010).

Павленко Іван Якимович, 25.10.1945 р.н., с. Острів Бахмацького р-ну Чернігівської обл., професор кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України. Закінчив 1972 р. ф-т хорового диригування Київ. консерваторії ім. П. Чайковського. Працює в КНУ з 1969 р. хормейстером, худ. керівником народної хорової капели «Дніпро» Київ. ун-ту, з 2000 р. – професором кафедри фольклористики.

Відомий хоровий диригент, знавець народного вокалу та теоретик етномузикознавства, автор низки публікацій. У колі його наукових зацікавлень – проблеми сучасного побутування народної пісні та відродження національних музичних і співочих традицій, педагогічної майстерності у викладанні музичної фольклористики. Ним укладені програми з історії народнопісенного виконавства, диригування, хорового класу, диригентсько-хорового практикуму та методики роботи з народним хором і вокальним ансамблем.

Павленко І.Я. – член Всеукраїнської національної музичної спілки України. У 2006 р. із друку вийшов його збірник народних пісень «Із пісенних джерел Наддніпрянщини», два CD-посібники.

У 2009 р. видана його книга «Пісенна традиція села Лука» (навчальний посібник для навчальних закладів музичного і філологічного профілю), у якій вміщено 275 пісень, записаних і опрацьованих упорядником для співочих гуртів і народних хорів.

Він є автором 130 обробок народних пісень для народних хорів і вокальних ансамблів, а також наукових розвідок з проблем народнопісенного виконавства і музичної фольклористики.

Постановник понад 100 концертних програм, що мали великий успіх в Україні та за її межами.

Павлов Олег Данилович, 03.03.1960, с. Новоочаків Березнегуватського р-ну Миколаївської обл., канд. філол. наук, доцент. Закінчив 1986 р. відділення укр. мови і літ-ри філологічного ф-ту Київ. ун-ту. Працює в Київ. ун-ті з 1995 року асистентом, доцентом кафедри фольклористики. Фольклорист, фахівець у галузі дослідження українських замовлянь. Вивчає питання їх походження, класифікації, структури, поетики, функцій, сугестивного впливу, езотеричного характеру. Є автором низки наукових статей, зокрема: «Базисні структурні патерни в українському фольклорі (чарівна казка)» (2008), «Фольклорний текст як акт інвазії» (2009), «Метафізична комунікація духу в українській народній казці» (2009), «Народні казки. Відмінності фройдівської та юнгівської інтерпретацій» (2010), «Трансцендентна функція та способи її вираження в чарівних казках» (2010). Є автором передмов до збірок українських замовлянь та текстів магічної дії «Вербальна магія українців» (1998) та «Українська народна магія. Поетика. Психологія» (2001). На кафедрі фольклористики проводить семінарські та лекційні заняття з таких курсів: «Етнопсихологія», «Онирична парадигма у фольклорі», «Світовий епос», «Основи психології творчості та фольклор як оповідальне мистецтво», «Художня специфіка фольклорних жанрів». Укладач програм курсів з етнопедагогіки та етнопсихології. Автор роману «Уроборос» (2007).

Росовецький Станіслав Казимирович, народився 20 березня 1945 року в місті Херцеброк (Північний Рейн, Вестфалія) у Німеччині. Фольклорист, літературознавець, мовознавець, перекладач, журналіст. Пише українською і російською мовами. Основні наукові зацікавлення – український і російський фольклор, давня російська та українська літератури, зокрема “Слово о полку Ігоревім”, шевченкознавство, агіологія, бібліїстика, компаративістика, текстологія, поетика, “точні” методи в дослідження фольклору і літератури, історична лексикологія і стилістика української літературної мови, культурологічні аспекти історії менеджмента у східних слов'ян. Закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка (1969), аспірантуру при кафедрі історії російської літератури того ж університету (1974). 1977 р. захистив кандидатську дисертацію в Інституті російської літератури (Пушкінському Домі) РАН, 2004 р. – докторську в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор більш ніж 200-т друкованих праць. Доцент кафедри історїї російської літератури Київського університету (з 1983 р.), кафедри фольклористики того ж університету (з 1992 р.), професор тієї ж кафедри (з 2005 р.). На конкурсах фонду «Відродження» (1993, 1994) отримав два гранти за рукопис вузівського підручника «Український фольклор». З 1995 р. – член Міжнародного товариства дослідження народної оповіді (International Society for Folk Narrative Research): New members of the ISFNR // Nordic Institute of Folklore. Newsletter. – Turku, 1995. – P. 12. У 1996–2001 рр. – головний редактор часопису «Православие и культура». Письменник, прозаїк, драматург (російською та українською мовами). Надруковано З романи (в Україні та Росії) та 1 п’єса. Лауреат Літературного конкурсу «Нова книга» (2007), 7-го Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» (2007) в номінації «П’єса», Днів фантастики в Києві – 2010 в номінації «Кращий твір українською мовою», Конкурсу творів для дітей «Вище голови!» (2010). Праці С. К. Росовецького друкувалися в Білорусії, Естонії, Польщі, Росії, США, Узбекистані, Франції.

Рудакова Наталія Іванівна, 06.04.1974 р.н., с.м.т. Катеринопіль Черкаської обл., к.філол.н. Закінчила 1996 р. філологічний факультет Черкаського державного педагогічного університету ім. Б.Хмельницького. Працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка з 1996 р. ст. лаборантом кафедри фольклористики, з 2003 р. – провідним спеціалістом Центру фольклору та етнографії Інституту філології. За час роботи на посаді провідного фахівця-етнографа брала участь в дешифруванні, підготовці до публікацій результатів польових досліджень з фольклору, наукових збірок із сучасного фольклору та фольклористики. З 2006 р. працює асистентом кафедри фольклористики. Захистила кандидатську дисертацію «Художня трансформація образу козака в українській народній прозі» (2008). Займається дослідженням українського героїчного епосу, зокрема проблемою трансформаційних процесів, компаративним вивченням української народної епіки. Є автором близько десяти наукових публікацій. Викладає такі навчальні курси: «Українська народна історична проза», «Фольклористика в Київському університеті», «Фольклор в системі культури», «Слов'янський фольклор», «Етнографія», «Історія слов'янських культур». У полі наукових зацікавлень – сучасний стан родинної та календарної обрядової культури українців, а також процеси культурних взаємовпливів, що відбуваються на міжетнічних кордонах, етнорегіональна специфіка обрядового тексту загалом. Є керівником фольклорної практики студентів Інституту філології.

Статті: «Актуальні проблеми фольклористичної науки у дослідженнях учнів професора Лідії Дунаєвської» (у співав. з Салтовською Н.В., 2010); «Козацтво в українському фольклорі крізь виміри традиційної образної системи» (2010).

Салтовська Наталія Василівна, 08.02.1972 р.н., м.Київ, філолог, фольклорист, к.філол.н., доцент. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1996), аспірантуру (2003) на кафедрі фольклористики. Ступінь кандидата філологічних наук отримала у 2004-му р., захистивши дисертацію: «Поетика українських народних загадок». Коло наукових інтересів Н. Салтовської – українська народна мала проза, методики збирання та опрацювання фольклорного матеріалу, історія фольклористики, методи викладання фольклористичних дисциплін у середніх та вищих навчальних закладах України.

Салтовська Н. читає лекційні курси та проводить практичні і семінарські заняття з таких нормативних дисциплін: «Усна народна творчість», «Етнопедагогіка», «Методика викладання фольклору», «Методика викладання фольклору у вищій школі», «Малі жанри фольклору», «Фольклоризм у класичній та сучасній літературі», керує фольклорною практикою студентів Інституту філології, здійснює наукове керівництво й рецензування курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт.

Є автором 22 наукових та навчально-методичних праць (серед яких – методичні рекомендації до курсу «Українська усна народна творчість», «Етнопедагогіка», «Програма та методичні рекомендації до фольклорної практики студентів Інституту філології» та ін.), розділу «Народні паремії» підручника «Усна народна творчість. Жанрологія».

Статті: «Особливості функціонування загадки в процесі її історичного розвитку» (1998), «Енігматичні тексти в системі жанрів українського фольклору» (2004), «Політичний анекдот у «Щоденниках» Сергія Єфремова» (2005), «Загадка як художній текст» (2008), «Жанрологія українського фольклору у наукових студіях учнів професора Л.Дунаєвської» (2009), «Фольклор як чинник формування духовності нації» (2010).

Сегеда Сергій Петрович (народився 28 квітня 1949 р. в м. Барвінкове Харківської обл.). В 1966 рр. закінчив Гощанську середню школу Рівненської обл.; 1971 рр. – історичний ф-т Київського держуніверситету ім. Т.Г.Шевченка: в 1974 рр. – аспірантуру за спеціальністю «антропологія». Кандидат (1980 р.), доктор (2002 р.) історичних наук за двома спеціальностями: «етнологія» й «антропологія». Нині працює головним науковим співробітником ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАНУ, має наукове звання професора (з 2006 р.).

Спеціаліст в царині антропології й етнічної історії народів Східної та Центрально-Східної Європи, автор понад 200 друкованих наукових праць, опублікованих в Україні, Російській Федерації, Польщі, Чехії, США, Фінляндії, Угорщині тощо. Серед них: «Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект» (2001); «Wspólne korzenie cywilizacyjne Polski i Ukrainy (historia, etnologia, arheologia)» (Lublin, 2007); «Основи антропології» (1995); «Антропологія» (2001, 2009); «Етнічна історія давньої України» (у співав., 2000); «Етнічна та етнокультурна історія України» (у співав., Т.1, 2005), «Гетьманські могили» (2010).

Наукову діяльність поєднує з викладацькою роботою. Нині є професором кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 2002 р.) і кафедри етнології та культурної антропології Щецинського університету (Республіка Польща) (з 2007 р).

Хоменко Наталія Михайлівна, 28.03.1981 р.н., с. Спаське Сосницького р-ну Чернігівської обл. Закінчила 2002 р. Ніжинське училище культури і мистецтв імені Марії Заньковецької за спеціальністю «Народна художня творчість», у 2007 р. закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка і здобула кваліфікацію магістра філології. З 2007 по 2010 р. навчалася в аспірантурі Інституту філології Київського університету на кафедрі фольклористики. Працює над кандидатською дисертацією на тему: «Український народний романс: ґенеза жанрових різновидів». Наукові інтереси Хоменко Н. М. спрямовані на вирішення проблеми побутування пісенних новотворів у народному середовищі, зокрема жорстокого романсу. Є автором низки публікацій, зокрема «До проблеми жанрової класифікації української пісенності», «Український народний романс: історія та теорія вивчення жанру», «Український народний романс: проблема жанрової ідентифікації», «Проблема дифузіїі у фольклорі (на матеріалі народного романсу)», «Жорстокий романс: фольклор чи псевдофольклор».

З 2007 р. працює в Центрі культурно-естетичного виховання молоді Київського національного університету імені Тараса Шевченка на посаді керівника народного ансамблю української музики «Роксоланія». Разом із колективом неодноразово репрезентувала українську культуру на всеукраїнських і міжнародних фольклорних фестивалях. Бере активну участь в експедиційній роботі кафедри фольклористики. Здійснила низку власних експедицій, зокрема на Чернігівщину, Луганщину, Одещину. Експедиційні матеріали використовуються для роботи зі студентами спеціалізації «Музична фольклористика», зокрема таких навчальних дисциплін: «Українське народнопісенне виконавство», «Транскрипція народної музики», «Методика роботи з фольклорним ансамблем» і ввійшли до двох видань аудіо-диску ансамблю «Роксоланія». З 2010 р. – асистент кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

© Олена Сірук, 2001 - 2014